12 жовтня доктором філософських наук, професором кафедри професійної та соціально-гуманітарної освіти Цимбал Т.В. проведено круглий стіл «Інтелігенція як загроза тоталітарному режиму (до 100-річчя «філософського пароплава»)». Участь у заході взяли аспіранти першого року навчання, студенти факультету інформаційних технологій і факультету економіки та управління бізнесом (гр. ПОЦТ-22, ЕП-22, ПТБ-22, ІПЗ-21-2), кандидат філософських наук, доцент кафедри Моргун О.А., кандидат юридичних наук, доцент кафедри Шурупова К.В., а також доцент кафедри соціально-гуманітарних та загальноправових дисциплін Донецького державного університету внутрішніх справ кандидат філософських наук Ніколенко К.В.
«Філософський пароплав» – це загальна назва двох рейсів німецьких пасажирських пароплавів «Обербюрґермайстер Гакен» та «Пройссен», на яких у 1922 році силоміць були вислані з Петрограду більше 200 науковців, письменників, філософів, професорів закладів вищої освіти країни. Водночас, проводилися інші подібні каральні заходи, в ході яких інтелігенцію висилали потягами з Москви.
Внесені до списків на висилку особи примусово подавали заяву на депортацію з СРСР, причому мали зробити це своїм коштом, даючи підписку про згоду на покарання розстрілом у випадках самовільного повернення із заслання. Серед висланих були: лікарі (45 осіб), професори та викладачі (41 осіб), економісти, агрономи (30 осіб), літератори (22 осіб), юристи (16 осіб), інженери (12 осіб), а також студентська молодь, представники заборонених більшовиками політичних партій, священики тощо.
Причиною заслання стало те, що досить швидко після захоплення влади в країні більшовики зіткнулися зі спротивом. Він мав різний характер: як військові дії, так і мирний саботаж. На військовий опір більшовики відповіли операціями по придушенню повстанців, Червоним терором та масовим знищенням усіх підозрілих. У травні 1922 року (після формального закінчення громадянської війни) Ленін запропонував замінити каральні операції висилкою ідеологічних супротивників з верстви інтелектуалів, професорсько-викладацького прошарку, журналістів, письменників, релігійних і політичних філософів. За рішенням ВЦВК були складені переліки осіб підозрілих та гідних заслання. За висновком Троцького: «Ми цих людей вислали тому, що розстріляти їх не було приводу, а терпіти було неможливо».
Сьогодні подібну ситуацію ми спостерігаємо в росії, тоталітарній державі, яка знову сприймає мислячих людей як загрозу, надаючи їм статус «іноагента» та фактично примушуючи до виїзду з країни. Саме цим обумовлена актуальність теми круглого столу, цікавість до якої проявили здобувачів освіти та гості зустрічі.
Найбільш цікаві доповіді підготували аспіранти. І. Мірошниченко докладно розповів про долю і творчість соціолога Пітіріма Сорокіна. Н. Король емоційно поділилася результатами дослідження про долю філософа Миколи Бердяєва. Ю. Шерстньов доповів про музейного діяча Валентина Булгакова, Г. Ярошенко – про філософа Івана Ільїна, О. Воловецький – про астрофізика Всеволода Стратонова.
На завершення учасники Круглого столу акцентували увагу на суттєвій відмінності українського та російського національних характерів, на перевагах демократії та неприпустимості перемоги російських фашистів у триваючій війні, а також виявили бажання і в подальшому брати участь у подібних наукових заходах.