Щорічно 9 березня ми згадуємо та вшановуємо пам’ять геніального поета й видатного живописця, цікавого прозаїка та неординарного мислителя-філософа, великого гуманіста і просвітителя Тараса Григоровича Шевченка.

 Уся його творчість пройнята пафосом спопеляючого гніву проти будь-якого гноблення, насилля, проти приниження людської гідності й водночас пронизана палкою любов’ю до простої людини-трудівника, на сторожі якої він поставив своє Слово.

Шевченкова поезія – це не розважальне легке чтиво, а вистраждані серцем думи, тяжкі думи про долю народу, що «стали на папері сумними рядками». Сокровенні рядки поет присвячує рідній Україні з її вишневими садками, розлогими степами, високими могилами й широким Дніпром. Свої думи поет посилає в Україну з надією, що вона їх привітає – і це буде для нього найбільшою нагородою.

«Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові світлі і вільні шляхи професорам і книжним вченим» (І. Франко).

Кожна епоха перечитує геніальні твори великого Кобзаря, відшуковує в них те, що співзвучне дню сьогоднішньому, передбачення на день грядущий. Маємо надію, що теперішня українська молодь, звільнена від ідеологічних пут і радянських стереотипів, здатна глибоко осмислювати, аналізувати й утілювати в життя ідеї гуманізму, що пульсують у творах Великого Кобзаря.

До Шевченківських днів викладач кафедри професійної та соціально-гуманітарної освіти Ланова І.В. провела у групі КІ -24 тематичний захід, на якому студенти пригадали тернистий життєвий і творчий шлях великого Кобзаря, людей, які вплинули на формування його світогляду.