21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано в листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» – звучало в заголовку документа. Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті. В Україні це свято відзначають з 2002 року, коли для зміцнення державотворчої функції української мови та сприяння вільному розвитку й використанню інших мов національних меншин України було видане розпорядження “Про відзначення Міжнародного дня рідної мови”.
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в
наших серцях змалечку. Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди й завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити у своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб – МОВА.
Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомості людини. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері. У рідній мові нація закодовує всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.
До Міжнародного дня рідної мови викладачка кафедри професійної та соціально-гуманітарної освіти Ланова І.В. провела вікторину «Подорож океаном рідної мови» в академічних групах ПМ – 25, ГМБ – 25.
Сьогодні, в умовах війни, мовне питання набуло ще більшого символічного змісту: використання рідної мови стало виявом громадянської позиції, знаком внутрішньої єдності суспільства та підтвердженням прагнення до державної незалежності.
Мова – це більше ніж засіб спілкування. Вона є інструментом мислення, формою передачі досвіду і способом збереження культурного коду народу. Її підтримка і розвиток – спільне завдання держави, суспільства та кожної людини.
Мова – запорука існування народу, нації. Нашому поколінню випало складне й відповідальне завдання – відродити українську мову, українську державність, націю. Ми маємо твердо усвідомити – це наш святий обов’язок. Тож любіть, шануйте, бережіть рідну мову – вона наш генетичний код.