Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися,

в усякому разі з усієї сили намагатимуся ні в чому не шкодити.

Г. СКОВОРОДА

 

УКРАЇНСЬКИЙ  СОКРАТ

(до 301 річниці з дня народження Григорія Сковороди)

3 грудня виповнюється 301 рік з дня народження видатного українського мислителя XVIII століття Григорія Савича Сковороди (1722-1794), філософа-містика, богослова, поета, педагога, композитора, що писав літургійну музику. Він вплинув на сучасників і наступні покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя.

Феноменальність постаті Григорія Сковороди полягає у тому, що він залишається близьким для нас, незважаючи на зміну вже кількох епох. У кожному новому поколінні є чимало людей, які вважають Сковороду «своїм», люблять його як друга і поважають як вчителя. Простота Сковороди схожа на гладь моря, глибину якого зможе уявити лише той, хто захоче глибше пірнути.

Григорій Савич або, як він сам себе представляв, Григорій Варсава Сковорода був наділений багатьма талантами, – поет, філософ, викладач-новатор, музикант, співак, поліглот, і залишив нам у спадок власні теорії «філософії серця» і «сродної праці». Все життя він був відданий Україні: не спокусився придворним життям і його привілеями, навіть померти волів у рідній землі.

Дослідники творчості Г. Сковороди одностайно підкреслюють оригінальність філософських ідей, своєрідність стилю та глибину вчення українського мислителя. Здійснивши антропологічний поворот у філософії, Григорій Сковорода оригінально вирішує проблему досягнення людського щастя, усвідомлення мети власного життя та захисту людської гідності.

Шлях до справжнього, автентичного буття, до свободи та щастя, за Сковородою, можуть забезпечити самопізнання та моральне вдосконалення людини, буття якої є діяльністю, спрямованою на безперервне творення самої себе, на пошук своєї «сродності». Саме у виявленні та реалізації своєї індивідуальної «сродності» Сковорода бачить сенс життя кожної людини. І це положення є вихідним для філософа. Якщо ж людина, яка прагне багатства, влади, слави, йде врозріз з принципом «сродності», не прислухається до вимог розумної натури, то опиняється на згубному шляху рабства перед «сліпою натурою». Слідування згубним пристрастям веде людину від самої себе, і тоді перетворюється «правління – у муки, суддівство – у крадіжку, воїнство – у грабіж, а науки – у знаряддя злоби».

Уникнути невірних шляхів можна, враховуючи, що «сродність» характеризується сталістю, така праця легко здійснюється, приносить задоволення та корисна для людини. А якщо сродна діяльність корисна для особи, то вона стає корисною і для суспільства, бо веде до злагодженої, гармонійної діяльності. Це олюднена праця, яка несе в собі позитивні, конструктивні сили, яка допомагає людині здобути сутністні сили та реалізувати їх, праця, в процесі якої «стверджується спорідненість людини з усім сущим», і, в той же час, зміцнюється індивідуальність, неповторність, свобода та моральна суверенність особистості. До того ж, чим вище соціальне положення, яке займає людина, тим більш шкідливим буде вплив несродної діяльності. Останнє особливо актуальне в сучасному українському суспільстві.

Важливо усвідомити: цінність вчення Г. Сковороди полягає не тільки у теоретичній глибині та неповторності, а й у тому, що його філософія, у кращих традиціях любомудрів, була перетворена, за прикладом Сократа, на власну біографію, реалізована у власному житті Григорія Савича.

До осягнення глибин творчості філософа долучились аспіранти, студенти та викладачі нашого університету. Так 14 листопада в усіх групах 1 курсу відділу аспірантури пройшли Філософсько-культурологічні читання у форматі круглого столу «Український Сократ (до 301 річниці з дня народження Григорія Сковороди)». У заході, який був проведений в он-лайн форматі, взяли участь усі аспіранти 1 курсу, студенти 2 курсу, а також викладачі кафедри ПСГО – кандидат філософських наук, доцент Моргун О.А., кандидат юридичних наук, доцент Шурупова К.В..

У виступах були висвітлені цікаві факти біографії Григорія Сковороди (А. Чміль, В. Савін, Д. Фролов, В. Левченко), особливості його мистецько-літературної діяльності (К. Гапоненко, С. Бурлаченко, П. Синичич) та сутність філософської концепції (І. Піскун, Д. Мітченко, М. Франузо, М. Крапивний, М. Омельчук, Д. Мрачковський, Н. Ляшок), визначена актуальність філософського вчення Г. Сковороди в контексті проблем сьогодення, а також окреслене значення набутих знань для реалізації власних життєвих проектів (А. Мамедова, М. Косей, О. Хома). Особливу увагу привернула доповідь, присвячена долі Національного літературно-меморіального музею Григорія Сковороди, зруйнованого у травні 2022 року російськими загарбниками (Ю. Чумак), а також доповідь Віолетти Ляшок, що представила сучасні інтерпретації пісень Сковороди у творчості С. Жадана.

Філософія Григорія Сковороди, на нашу думку, може бути дороговказом для сучасної людини, допомагаючи пізнати власну сутність, знайти особистий неповторний шлях життя.

 

Т.В. ЦИМБАЛ,

професор, доктор філософських наук,

професор кафедри ПСГО,

організатор читань