З усіх втрат втрата часу найтяжча, бо навіть
одна мить цих ангельських днів така цінна, що
перевищує все, що ми маємо, навіть себе самого
настільки, наскільки час перевищує все, чим ми володіємо.
ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА
У грудні виповнюється 299 років з дня народження видатного українського філософа, поета і музиканта XVIII століття Григорія Сковороди (1722-1794). Інтелектуально-культурна спільнота України, Росії та багатьох зарубіжних країн відзначають цей ювілей.
Спадщина Григорія Сковороди тлумачиться неоднозначно. Проте різні автори одностайно підкреслюють оригінальність філософських ідей, своєрідність стилю та глибину вчення українського мислителя. Здійснивши антропологічний поворот у філософії, Григорій Сковорода по-новому вирішує проблему досягнення людського щастя, усвідомлення мети власного життя та захисту людської гідності. Виходячи з цього, створює концепцію «сродної праці», звернення до якої і сьогодні дозволяє окреслити перспективи людського життєздійснення.
Шлях до справжнього, автентичного буття, до свободи та щастя, за Сковородою, можуть забезпечити самопізнання та моральне вдосконалення людини, буття якої є діяльністю, спрямованою на безперервне творення самої себе, на пошук своєї «сродності». Самопізнання звернене до «внутрішньої», справжньої людини – людини «серця», до осягнення Бога в ній, і є не процедурно-інтелектуальним, а буттєво-онтологічним феноменом.
Принцип «сродності» можна застосовувати до кожної людини, бо кожен має здібності до відповідної «спорідненої» діяльності, і ці здібності людина повинна пізнати та прийняти як необхідну умову досягнення щастя та свободи. Саме у виявленні та реалізації своєї індивідуальної «сродності» Сковорода бачить сенс життя кожної людини. І це положення є вихідним для філософа.
Якщо ж людина, яка прагне багатства, влади, слави, йде врозріз з принципом «сродності», то опиняється на згубному шляху рабства перед «сліпою натурою». Людина, що не прислухається до вимог розумної натури, втрачає гармонію, живе у стані страху, нудоти, докорів сумління. Слідування згубним пристрастям веде людину від самої себе, і тоді перетворюється «правління – у муки, суддівство – у крадіжку, воїнство – у грабіж, а науки – у знаряддя злоби». Читати далі →